Закриття NEWSONE TV та 112.ua – грандіозна маніпуляція

10 Жовтня 2018

Інформаційна безпека – одна з важливих складових національної безпеки держави. І засоби масової інформації відіграють не останню роль у її формуванні.

Історично склалось так, що в Україні усі телевізійні ЗМІ, що мають найбільшу частку мовлення, розподілені між кількома олігархами та їх довіреними особами (додаток №1), кожен з яких має прихильність до того чи іншого політика – це видно з наповнення інформаційного простору по кожному з каналів. Таким чином, майже усі телеканали в країні є їхнім «кишеньковим» рупором. Саме тому в телевізійному просторі у нас часто-густо транслюються упереджені матеріали з ознаками проплачених.

Згідно з останніми дослідженнями Центру контент-аналізу, найбільша частка позитивних згадувань серед усіх політиків належить лідеру Радикальної партії Олегу Ляшко – завдяки каналу «Україна», що належить Р.Ахметову та «Інтеру», що перебуває у власності біглого олігарха Д.Фірташа. Народний депутат від «Опоблоку» Юрій Бойко є найбільш цитованим на тому ж «Інтері». Віктор Медведчук відзначився на NewsOne, який ще донедавна був в управлінні головного юриста Януковича – Андрія Портнова.

Проте найбільша частка позитивних та нейтральних згадувань на телеканалах належить діючому Президенту Порошенку – «П’ятий» (його власність), «Прямий», «Інтер», «Україна» та «1+1». В той же час на «П’ятому» та «Прямому» каналах взагалі спостерігається повна відсутність критики на адресу Президента та його адміністрації.

Разом із тим суспільно значущі теми, які стосуються вищого керівництва держави, зокрема Президента, замовчуються зовсім. Майже жоден з телеканалів не висвятив тему про можливі зловживання з боку першого заступника голови Служби зовнішньої розвідки С.О. Сьомочка, що були надані в журналістському розслідуванні на сайті www.bigus.info та викликали неабиякий суспільний інтерес. Аналогічна ситуація з відсутністю телесюжетів, пов’язаних з розслідуванням справи щодо можливих протиправних дій першого  заступника голови СБУ П.В.Демчини.

Також, жоден телеканал не приділив уваги питанням щодо впровадження схеми «Роттердам+»; здійснення підкупу народних депутатів за голосування; отримання неправомірної вигоди; незаконного захоплення земельних ділянок; розподілення в ручному режимі конфіскованих коштів Януковича; встановлення контролю над антикорупційними органами та іншими силовими та правоохоронними органами, а також НКРЕКП, головами місцевих адміністрацій та судами; встановлення контролю над медіа-політикою в державі, а також переслідування, в тому числі і кримінальне, опозиційних політиків та громадських активістів. А також іншим питанням, які містяться в так званому «листі 40», переданому Президенту.

Крім того, багато телеканалів, таких як, наприклад, «Інтер», «Україна», «П’ятий», «Прямий» взагалі активно застосовують практику так званих «чорних списків» небажаних спікерів, політиків та експертів, що можна вважати прихованою цензурою.

Фактично, інформаційне поле активно формується під потреби передвиборчих кампаній окремих політиків, що зразково помітно зі зміни власників, наприклад, телеканалу NewsOne (за повідомленнями ЗМІ, власником телеканалу став народний депутат Тарас Козак, особа наближена до В.Медведчука).

Ситуація з суспільним закликом до «фактичної заборони» телеканалів «112 Україна» та NewsOne через електронну петицію до Верховної  Ради дуже схожа на відверту спеціальну операцію зі створення на інформаційному полі біполярного бачення існуючого політичного контенту в Україні. Протягом кількох місяців у медіапросторі штучно роздмухувалася істерія відносно того, що ці канали є «рупором Кремля», а потім на сайті Верховної Ради з’явилася відповідна петиція, яка вже за кілька днів набрала 25 тисяч голосів необхідних для її розгляду в парламенті.

Винесення на голосування та сама подача Постанови, за яку депутати проголосували 4 жовтня, були організовані таким чином, щоб поставити демократично налаштованих опозиційних депутатів перед складним вибором. Якщо ти не проголосував – то підтримуєш сепаратистів і зрадників, якщо проголосував – то проти свободи слова.  Але і в тому і в тому разі доступ до виступу на цих каналах стає  проблемним.

Такий підхід застосований, щоб створити чорно-білу картинку на політичній телевізійній мапі країни, коли на ній залишаться з одного боку сили «реваншу» на чолі з представниками партій «Опоблоку» та «За життя» – Віктором Медведчуком, Юрієм Бойко, Вадимом Рабиновичем. А з іншого боку їм опонуватиме виключно діючий Президент як «єдина людина, яка може протистояти проросійському реваншу». Всі інші опоненти Президента витискаються з інформаційного поля.

Парадоксально, що від питання контролю та перевірки  інформаційної діяльності цих двох каналів багато місяців поспіль самоусуваються і Нацрада і СБУ.

Повертаючись до питання монополії на телевізійний простір важливо зазначити, що згідно з рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, фактичним монополістом у передаванні сигналу цифрового телебаченнястало ТОВ «Зеонбуд», власники якого ховаються за групою офшорних компаній Burgerville Holdings Limited,  Adisson Trading Limited та  Follberg Investments Limited, кінцеві бенефіціари яких не відомі.

І це також лежить в площині питання інформаційної безпеки України. Адже можна припустити, що за відсутністю аналогового мовлення, цей монопольний власник в сфері передачі цифрового сигналу в будь-який момент може припинити трансляцію будь-якого телеканалу.

За інформацією, розповсюдженою Миколою Томенко в березні 2014-го року, 33% ТОВ «Зеонбуд» належали сину Віктора Януковича Олександру, а ще по 33% відсотки належали Дмитру Фірташу та Рінату Ахметову. Сьогодні у Верховній Раді його інтереси представляє народний депутат від «Опозиційного блоку» Юрій Морокко.

Журналістська спільнота, на превеликий жаль, не має консолідованої позиції щодо питань використання стандартів професії у повсякденній діяльності. Деякі з представників ЗМІ виступають як інструменти політичної боротьби, а не як цех, який повинен захищати стандарти професії. І нажаль спілка журналістів не стала арбітром і не створила стандартів, які б давали відповідь на питання, що є пропагандою, а що є стандартами збалансованої подачі інформації.

Ситуацію погіршує відсутність незалежного суспільного мовника. Суспільне телебачення не стало незалежним ані в питаннях організаційної структури, ані в фінансових питаннях. Більше того, компанія стоїть на порозі банкрутства та закриття.

Всі ці чинники роблять інформаційну політику України вкрай вразливою для потужних інформаційних впливів з боку країни-агресора, а також дають можливості маніпулювати політичним силам громадською думкою, створювати викривлену інформаційну картинку, що надає їм поле для недобросовісної політичної конкуренції.

Тому закликаю членів РНБО при прийнятті рішення щодо Постанови Верховної Ради України «Про схвалення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» врахувати всі негативні аспекти і чинники в інформаційній політиці  України і прийняти рішення щодо комплексних заходів національної безпеки у сфері захисту інформаційного простору користуватися виключно нормами діючого законодавства, а аж ніяк не емоціями чи власними інтересами. Розраховую на розуміння в цьому надскладному, проте такому важливому для сьогоднішньої України, питанні.

Народний депутат України Віктор Чумак.